Галина Мирослава Народилась у Червонограді Львівської області, де й закінчила школу.
Випускниця Московського державного університету ім. Ломоносова,
механіко-математичний факультет.
Авторка двох книг поезій: "Світів невичерпних краса", "Не можеш не йти".
Вірші зі збірки "Не можеш не йти" роміщені на сайті
www.poetyka.uazone.net.
Друкувалася у таких періодичних виданнях: "Дзвін", "Літературний Львів", "Провесень", "Літературна Пустомитівщина", "Світ дитини", "Соняшник" та у книзі "Посвята" до 190-річчя Т. Г. Шевченка.
1. Ноти над станом
і рватиме осінь
стежками злісілими в біг
задихане небо
на край витискатиме літо
навщем
на розв"язках
туманами вкритих доріг
у кільця з"єдинених
сльози ковтатиме вітер
у темрявах тіл
вигоратимуть свічі надій
щопририванням розбігів
знетямним блуканням
ноти над станом
зависнуть
без жодних шнурів
навзвук у вирій звивачи
навсік мовчанню
2. Початок
тулячись
магнітами
одна до одної
спільними сторонами
дві
протилежні сім"ядолі
одного світу
тілесність і безтілесність
день і ніч
до і після
чоловіком і жоною
поєднуються
для насолоди йти
по вузькому мостику переходу
розтягуючись у втомі
яку
спізнавши
називають початком
3. Медитація
до стану
ноти цілої
коли весла відкидаються зовсім
течеш
а рух продовжується
рух світла всередині
що дихання затримує
і тобі
і тим хто твій звук вловлює
аби час подовжився
спинившись
4. Тіло і дух
позаду бамбуком йде стовбур хребта
ребер руками корсетом
тебе обіймає
попереду шлях лишає унастіж
лишає
скрипковим ключем для будинку життя
відкритий
штовхай-но із кола
свій човен
най крила лопаток буттям
у горб
не вштовхнуть
ніколи
5. Сторінки
які б сторінки пам"яті не відкривав навзгад
завжди стоятимуть очі
що бачать наскрізь
серце
що калатає наскрик
шкіра
що відчуває без дотику
і сльоза
що вимиває і вимиває золото
світла
6. Викрик
трускітно
з блисками
попелу тальк
зводить зі світу спокій
перечіпає за болю вівтар
небо взакрай
сірить око
натиском
щоб висихаючи сік
сили під кабелем плоті
рвався пірвати
напружений стик
високовольтних дротів
7. Невидимість зрачками склер
"Но голос Бога в том, что юркий глаз –
Не собственное тела колебанье,
А знак слеженья тех, кто видит нас."
Ілля Тюрін
з вершин зрачків
молочність їхніх склер
невидима
і надто мало важить
хоча викочує без спротиву наверх
підтримує возносить
силу вражень
даючи
вшир розгортає океан білка
для плавання легкого та гойдання
щоразу розсуваючи екран
відкадрувати світ для розпізнання
з вершин зрачків
цих зародків ночей
що мали б вести в безмір
але гаснуть
у тиші світла внаголос страстей
невидимім
для втоплених у власнім
8. Розподіл
КОЛИ
сизою пеленою
заволочене яйце ока нового світу
викотившись із темряви
теплого гнізда
на світло
повчитись бачити
барви
одну за одною у білому
РОЗЛУПИТЬСЯ
смертельно ударившись в останню чорну клавішу
РОЗПОДІЛ
поміж білим і чорним
як поміж ввімкненим і вимкненими екранами
залежатиме
від можливості перестрибнути
ВЛАСНУ
тінь
9. На дисках пам"яті
деревами днів розгалузиться обшир без краю
гулятиме голка
на зрізаних дисках
ужив
лунатимуть відторки відблиском раю
розрадно
продовження вуличних кіс
плестимуть у соло
вітритиме іграми торжищ і знад
тобою як м"ячиком
гратиме доля
а там
на вершечку
співатиме велично птах
немовби твоїм
переранений болем
