Богдана Матіяш поетка, редактор видавництва "Критика", перекладач, представник редакції "Українського журналу" (Прага) в Україні. Авторка поетичних збірок "Непроявлені знімки" (2005), "розмови з Богом" (2007), "Твої улюблені пси та інші звірі" (2011). Живе та працює в Києві.
*
часом коли світ уже багато годин як спить
уявляю собі що починається дощ
уявляю як мокнуть річки дерева й будинки
уявляю як мокнуть найгарніші у світі кудлаті пси
як вони мчать один за одним навперегін поміж деревами
граючись у якусь свою псячу безконечну й веселу гру
уявляю їхні сліди що залишаються поміж прілого листя
уявляю як вони дихають як вони набравши повітря в легені
весело розтинають ніч своїми грудьми
уявляю як потім один із них забувши про все
просто побіг полетів уперед як пущена в ціль стріла
помчав швидше від вітру і був як олень
так ніби все що біжить мало би бути оленем
забувши про все що позаду про лук і про тятиву
і про дощ і про псів найгарніших і про їхню веселу гру
і ми я і ти затамувавши подих зриваємось з місця
ковзаємо лапами по мокрій землі
намагаємось відтворити його політ
*
лев каже ти нікого ні не навчиш ні не змусиш
себе любити хіба що сама навчишся обіймати
вибачати й відходити ні в кого не попросиш
дай мені хліба й води хіба що сама комусь
віддаси свою воду й останній хліб коли будеш
голодна коли може найдужче хотітимеш їсти
лев говорить не поясниш нікому як добре бути
лагідним тільки може сама часом радітимеш
коли відчуєш яке делікатне й просте стає твоє
серце коли ти плачеш коли твої руки не мають
за що триматися коли твої очі повні води й коли
твої губи не вміють сказати нічого що би могло
зранити лев заплющує очі лев каже добре
так добре насправді вже нічого не мати нічого
з собою не нести ні за що не триматися
нічого тоді тобі буде боятися
*
спершу тобі здалося що він просто спить
ти прийшов у його барліг і найперше побачив
тіло що трохи нерівно дихало як часом уві сні
і трохи сухого листя прилиплого до бурої шерсті
на спині й на лапах пригадуєш як ти сів поруч
і довго слухав тишу глибоку й рівну а тоді теж
ліг на землю притулився щокою до ведмедевого
плеча занурив пальці в м’яку густу шерсть обняв
ведмедя лагідно його погладив і тоді відчув
прохолодний і мокрий слід як від води став
навколішки трохи підняв ведмедеву голову і побачив
що навіть найдужчі звірі теж часом можуть
беззахисно й гірко плакати він тоді нічого зовсім
нічого тобі не розповів не сказав що йому боліло
що його зранило лише попросив щоб ти нікуди
сьогодні не йшов і трохи його погладив а тоді просто
мовчав вдячно поклавши голову тобі на коліна
й заплющивши очі і ведмедеві сльози текли одна
по одній тобі на руки як срібний осінній дощ
*
братику вовче ти що бігаєш швидко поміж дерев
у лісі в степу і в пустелі переступаєш швидко
міцними лапами перестрибуєш ями й яри ти що
ідеш по сліду вірний своєму нюхові що залишаєш
лігво навіть у дощ і в сніг чуєш іще віддаля боязкий
крок антилоп шарудіння зайців у траві дзвіночки
овець і прудкий біг лисиці ти що зганяєш із гнізд
пташок і виїдаєш яєчка і що нападаєш на барліг
ведмедя коли він спить ти що набігавшись всюди
тужливим виттям вітаєш на небі місяць сядь на
хвильку скажи чи ж тобі так добре чи ж тобі часом
не хочеться щоб тебе кого люди не люблять і звірі
бояться хтось назвав своїм братом любий вовче
повір в світі стільки любові що її не забракне нікому
й ніколи не зменшиться що її також вистачить і для
тебе ходи ближче простягни лапу я пригорну тебе
скажу всім щоб тебе любили скажу всім що ти
мій добрий улюблений брат
*
ми з левом сидимо на березі річки дивимося на воду
і він каже це так добре за все що є за все що знаєш
і чого не знаєш дякувати це так спокійно і радо
віддавати себе в Божі руки так добре Йому довірятися
лев говорить дякую за пісок що він теплий і за траву
що вона зелена і за воду що вона мокра дякую за риб
яким добре у ній живеться і за звірів що сплять
у печерах і норах і за птахів що в’ють собі гнізда
я кажу дякую за зірки на небі за світло сонця і місяця
і за те що ніколи не буває по-справжньому темно
за звірят яких так міцно люблю і за лева якого Ти
дав мені дякую що у світі що його так давно Ти створив
дотепер вистачає захвату й радості що в ньому стільки
щедрих дарів а лев додає стільки довіри простої й чистої
стільки кроків назустріч до Тебе таких лагідних
