Пошук
 
Історичний портал
Силуети
Під Штандарами
Пентакль
А К Т
Переклади
Просторове
Intermezzo
Пігмаліон Studio
№ 10 (09.11.2009)
Новини
29.07.2014 - 21-й Міжнародний книжковий «Форум видавців у Львові» відбудеться 10 – 14 вересня 2014 р.

Країна – Почесний гість: Країни Дунайського регіону
Фокусна тема – Коротке 20-е століття – велика епоха (1914–1989)
Спеціальна тема – UkrainEUkraine (культура і демократія)

У межах Форуму видавців (10–14 вересня 2014 р.):

• Книжковий ярмарок.
• Видавничий бізнес-форум.
• Львівський бібліотечний форум. Проводиться спільно з Українською бібліотечною асоціацією
• Урочиста церемонія вручення книжкової Премії «Найкраща книга Форуму-2014» (Проведення конкурсу на здобуття Премії: 1 червня – 10 вересня 2014 р.)
25.03.2014 - До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в серії «Приватна колекція» видавництва «Піраміда» вийшло друком двомовне видання «Кобзаря». Повний переклад книжки англійською мовою здійснив професор Михайло Найдан (Пенсильванський державний університет, США). Ілюстрації до текстів зробили Володимир Лобода і Людмила Лобода.
01.07.2013 - Презентація факсимільного видання поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» у книгарні «Є» (вівторок, 2 липня, Київ)
20.06.2013 - Форум видавців запрошує літературних критиків і журналістів на “Контекст”
03.04.2013 - 18 квітня 2013 року о 17 годині у прямому ефірі програми "Радіо "Культура" представляє" в концертно-студійному комплексі Національної радіокомпанії України на вулиці Первомайського, 5-А, у місті Києві відбудеться сьоме вручення Мистецької премії "Глодоський скарб". Цьогорічними лауреатами Мистецької премії "Глодоський скарб" стали Віра Вовк (Бразилія), українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач, учасниця Нью-Йоркської літературної групи, та Ліда Палій (Канада), українська поетеса, прозаїк, малярка і графік, археолог, член Національної спілки письменників України, ПЕН-клубу, Canadian Writers Union, редколегії журналу «Сучасність» (до 1992)
3300107
livejournal

Анна Хромова
http://knugoman.org.ua
Автура - сучасна українська література
Культреванш - Богемний Вісник
УЛГ
http://www.meridiancz.com/
Вас вітає ансамбль української аутентичної музики “Божичі”
Видавництво Жупанського
ТЕКСТ_кОНТЕхТ
ДАК Укрвидавполіграфія
Видавництво Кріон
Грані-Т
TEZA
Буквоїд
Літ Акцент
Січкарня - портал української молоді! Програми, фільми, музика, українізації та багато цікавого на нашому порталі!
АртВертеп
Сайт Тетяни Мельник
Google PageRank Checker
Индекс цитирования
Просторове

Поверни день до себе лицем

Тетяна БондарТетяна Бондар
Народилася в м. Луцьк. У 2001р. закінчила факультет україністики Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Автор поетичної збірки «Святилище воскової ляльки» (2006р.). Лауреат Міжнародного літературного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов-2007» .

* * *
поверни день
до себе лицем

побовтайся
ще трохи
поміж
ситих годинників

криниця
з одним оком
хоче тебе
на сніданок обід і вечерю

а ти
стежку
заніс до цвинтаря

аби бабуні
в ноги
райдуги терлися


* * *
циганка на картах
море розкидала
і до замурзаної колоди
зябра зуби хвости
прикипіли
старезній Кармеліті
й на долоні видно
як
дельфіни на повний зріст
усміхаються
в піратів терпнуть пістолі
скарби в мушлях
зваблюють банківські рахунки
а в того моря
на всі планети
стирчать солоні хвилі
а в того моря
кораблі в безодню
носи повтикували
котрогось якір та й
зачепиться за зірку

на таку юшку
може й краби
почервоніють від сорому



* * *
стомився кінь
волю під копитами шукати
на його спині
вже ціле море
полоще гриву
прилиплу до стайні

конику вороний
не смокчи того сіна
косою стравленого
воно і в копиці
травою думає
росою під ногами
в подорожніх слідить
тебе й так
матіола щовечора
цмокає в ніздрі
а
твоїм крилам
ввижається пасовисько
де сонце зірки
замість корму



* * *
я-вовчиця
що ніч будить
мій крик вмерзає в дорогу
невідомо ким з хати вигнану
куди йти
як до зграї тебе не беруть?
а може
я-листя
викладене в мозаїку
між Парижем і Люрдом
чи світанок
під акорди якого
півні голоси розспівують?

мені все одно хто я
коли за моїм вікном траву розстріляно

шукаю себе
між людьми і вовками
у чужих країнах
де Сена відпускає гріхи подорожнім
де птахи з Ейфелевої вежі сивину виривають
де осінь на деревах запалює лампадки
щоб свої своїх впізнавали


* * *

ніч
перейти босою
по зірках
що тебе сахаються

за третім поворотом
стати пульсом
змореної Ведмедиці
яка тепло розносить
по осі місяця

звідти
вибігає погрітися
на мізинчик Всесвіту
душа

* * *

на острові без імені
русалка луску з волосся вичісує

сьогодні вона тільки жінка
біль осідає у ній як мул
а дерева- незнайомці голови відвертають
аби мати хоч дерев’яного чоловіка
обручки на їх пальці понадягала

та в ліжку морської жінки
домашні кити засинають
і скелі поперек лягають
щоб ніхто не заходив


* * *
мій кіт
впізнає мене
серед тисячі людей

подам йому руку
обійму з дороги
не впізнав?
я від ночі нарешті пішла
відростила чуприну і вуса
чоловіком бути легше
його пхає у спину тільки вітер
щоб поселити до себе на дах
а звідти
зганяти дерева з насиджених місць
за патли-й під Луцьк
хай лісами стають
а тут
самі насіємося
бо з березня
світ розділиться
на жінок і котів


Відьма

на березі чорти ще хлебчуть води
притислось небо до землі поближче
і вирвати б їм місяць з корневищем
та треті півні не давали згоди

додолу осипаються цілунки
того, кого примовила віщунка
впускаючи назад у комин дим
виходять зорі небом вже чужим

варила в ступі полини давнішні
нечистий дивував на кожне свято
ревнива ніч казала що багато
носив від неї нишком зорі ніжні

коли гадала, то скидала душу
тримала ув очах сльозу байдужу
а погляд подавала на тій таці
яку внесли сюди якісь вигнанці

увечері лелек додому гнала
переростком дражнила грибний дощ
дерева відпускала ніби вздовж
галявини бо врочили чимало

зірки світили б у вікно невістки
проте бояться чи вернуться звідси
пожити там якраз не захотіли
зливалась ніч із кольором їх шкіри

біжить у даль запилена дорога
підперто двері вкраденим туманом
холодні стіни не назвеш приданим
проста молитва зараз надто довга


* * *
німий ворон
соромився плакати

під ним провалилося небо
ходити ж по землі не вмів

як сліпець
дзьобом виводив перед собою сліди
тільки тоді в них вступав

інколи вони тиснули
зі сходу чи з півночі
та назад не вертався
погана прикмета

а так може
й голос візьметься
і далі ворон викаркуватиме
повернувшись спиною до ночі


* * *
люди
возьмімо в зуби
сопілки
горе студити
й обведімо весь світ
музикою
об яку
навіть дощ не зламається
а іній
облетить в коси
жінці
що очі виставила
на ніч

не жди нікого
хіба лиш сон
зійде тобі в руки



* * *

ніч

зірки -
караванами

бажаннями
на губах виплескують

хочеться
скраєчку біля місяця
в твоє вікно
світити


* * *
невиспана соколиха
заманювала дощі
в корчму

подейкували
законний муж
у далекі гори
по сни подався

допізна сльози з себе
виймала
отак по одній
поки вино
димарем не вивітрилося

його любаска
теперка прірва
через яку
чортяки
місток сколотили
аби кохатися
на широких травах


* * *
відсьогодні житиму
осінньою людиною
щоби без парасолі
вдиратися в дощ
щоб листя під ногами не шелестіло

осіння людина
разом з деревами жовтітиме
з неї й листя опадатиме
і всі забудуть
як її звати насправді

а їй і так добре
бо набуде подоби птаха
котрий осінь переплутав з домом


* * *
ласкава ласкава осінь
коли гладити проти шерсті
листя
скручуючи в дульку
чуприни жоржин
ласкава- ласкава
ручна
муркоче під ніс
падолист
деколи сопе дощами
волочачи хмари
в уривках моєї блюзки


* * *

ти не знаєш
чому в цегляні будинки
розбивається сніг?

ти не знаєш
що в мандри
візьму з собою тільки місто
а може
на місяці теж хтось будує Карфаген

не знаєш?

твою душу крила поколола
в крила твої шпари позаходили

через шкіру тебе не видно

бо ти
привид
без казки і замку
зима
новорічна й пекуча
земна куля
мною не сходжена



* * *
у равлика будинок
з вухами на полонину
на котрій старий гуцул
гору підстрелив

небо напнув на голе тіло
й пішов ворота в рай зачиняти

в Карпатах равликів мають за своїх
бо на спинах сонце вигойдують
та деколи з вуйками
скрипічними ключами
у колиби заповзають
тоді вівчареві
нема де подітися
і в куманець замість сивухи
ніч наливає


* * *
очі
заводять
тужливої

за горизонтом
горбки обскубують

дерева
складають в алеї

мовчки
тримають небо

а він
повернеться в травні
запіняться одразу
каштани

я в хату
донесу сльози
і блискавкою
присвічу в кімнаті


* * *

говориш
а гори не розуміють
але крізь вікно автобуса
вони з тобою

навіть коли
через Карпати сонце переходить

я ці гори забрала б із собою
і на гарячій пательні
вулкана викликала
бо так і не пізнаю
гірського чоловіка

ой гори гори
заманіть сонце до мене вечеряти
тут вулкан стовбичить
не дає дзигу накрутити

зате як розійдуться Карпати
старі легенди мов бруньки набухають



* * *
розлогі лінії на долоні чаклунки
не в моді
все одно протечуть крізь руки
й коротшим шляхом заведуть
до коханого
що на годиннику стрілки підганяє
та маринади з дощів згодовує дорозі

він і краватку чіпляє на ліву ногу
аби душа не просвічувалася
замість одягу носить татуювання
через яке лоскоту не боїться

ти йому за друга брата і струну скрипки
по нотах лягаєш по нотах встаєш
бо щонеділі
ти
відьма


* * *
і блискавки в твою хату
ввіп’ються як п’явки

і в ночі станеться приступ

і громи питимуть воду
з твоєї криниці

може
там приживуться
поки до двору чоловік приб’ється
переступивши дощ



* * *
Святого Петра питаєш
чи можна
кохатися без шлюбу

морщить лоба й ворона

мене ж ти в крила поранив
прилетіла з важким переломом
і довго душу вправлятимуть
костоправи з раю чи пекла