Пошук
 
Історичний портал
Силуети
Під Штандарами
Пентакль
А К Т
Переклади
Просторове
Intermezzo
Пігмаліон Studio
№ 17 (10.05.2012)
Новини
29.07.2014 - 21-й Міжнародний книжковий «Форум видавців у Львові» відбудеться 10 – 14 вересня 2014 р.

Країна – Почесний гість: Країни Дунайського регіону
Фокусна тема – Коротке 20-е століття – велика епоха (1914–1989)
Спеціальна тема – UkrainEUkraine (культура і демократія)

У межах Форуму видавців (10–14 вересня 2014 р.):

• Книжковий ярмарок.
• Видавничий бізнес-форум.
• Львівський бібліотечний форум. Проводиться спільно з Українською бібліотечною асоціацією
• Урочиста церемонія вручення книжкової Премії «Найкраща книга Форуму-2014» (Проведення конкурсу на здобуття Премії: 1 червня – 10 вересня 2014 р.)
25.03.2014 - До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в серії «Приватна колекція» видавництва «Піраміда» вийшло друком двомовне видання «Кобзаря». Повний переклад книжки англійською мовою здійснив професор Михайло Найдан (Пенсильванський державний університет, США). Ілюстрації до текстів зробили Володимир Лобода і Людмила Лобода.
01.07.2013 - Презентація факсимільного видання поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» у книгарні «Є» (вівторок, 2 липня, Київ)
20.06.2013 - Форум видавців запрошує літературних критиків і журналістів на ‛Контекст“
03.04.2013 - 18 квітня 2013 року о 17 годині у прямому ефірі програми "Радіо "Культура" представляє" в концертно-студійному комплексі Національної радіокомпанії України на вулиці Первомайського, 5-А, у місті Києві відбудеться сьоме вручення Мистецької премії "Глодоський скарб". Цьогорічними лауреатами Мистецької премії "Глодоський скарб" стали Віра Вовк (Бразилія), українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач, учасниця Нью-Йоркської літературної групи, та Ліда Палій (Канада), українська поетеса, прозаїк, малярка і графік, археолог, член Національної спілки письменників України, ПЕН-клубу, Canadian Writers Union, редколегії журналу «Сучасність» (до 1992)
3804604
livejournal

Анна Хромова
http://knugoman.org.ua
Автура - сучасна українська література
Культреванш - Богемний Вісник
УЛГ
http://www.meridiancz.com/
Вас вітає ансамбль української аутентичної музики “Божичі”
Видавництво Жупанського
ТЕКСТ_кОНТЕхТ
ДАК Укрвидавполіграфія
Видавництво Кріон
Грані-Т
TEZA
Буквоїд
Літ Акцент
Січкарня - портал української молоді! Програми, фільми, музика, українізації та багато цікавого на нашому порталі!
АртВертеп
Сайт Тетяни Мельник
Google PageRank Checker
Индекс цитирования
Пігмаліон Studio

Поезії
Юлія Кропив'янська
Народилася 25 років тому в Києві. За фахом – філолог-літературознавець (Києво-Могилянська академія, випуск 2010 р., магістерська програма «Теорія, історія літератури та компаративістика»). Працює перекладачем на каналі «1+1». Авторка окремих публікацій (поезія – альманах Львівського форуму видавців, 2008 р., проза – оповідання у збірці «Анестезія», 2010 р.). Лауреатка конкурсу «Майстерня чудес», 2011 р. Мешкає у Києві.
***
за вікном у мене білий літачок
веде нерівний герць із вітром
насправді це довга павутинка
з її напрочуд хоробрим пілотом
а інша павутинка простяглася небом
теж довга теж біла проте нерухома
насправді це пролетів літак
його пілот теж мабуть сміливий
а я не пілот
і не павутинка
я просто шматочок
того споконвічного синього неба
яке однаково дивиться на всіх
і всім дарує ласку сонця
і ніжність дощу
і велич хмар
і не питає чи ми того варті
а просто ділиться з нами любов’ю
так само як я з павутинкою

***

люди міста великого міста
злі чи засмучені завжди невиспані
бруд на сидінні дорожчий за ближнього
бачать каліку прискорюють крок
гострі сюжети й тупі гороскопи
так починається день
людей міста великого міста

пасьянс на роботі чай кава чай кава
плітки й цигарки забирають здоров’я
пігулки не діють на страх застуди
і нежить-супутник уже не помітний
як сусіди в ліфті й букети в будні

люди міста великого міста
сірі крапки на сірім асфальті
час додому вісімнадцята нуль нуль
мерщій оживляти каміння
електричним світлом сердець

***
пам’яте кам’яній
застигай прекрасною квіткою
я впізнаю тебе завжди
я люблю тебе вічна моя
тебе не потрібно ховати під склом
пелюстки твої не зів’януть
я знову маленький принц
я піду в далекі світи
відвідаю інші планети
але знатиму що ти є
квітнеш для мене
і я прийду на тебе подивитись
коли зникне страх
перед мертвим садом

***

я чула про дівчину що померла
її серце розірвалося
бо міцна як смерть любов
і так само невблаганна

хтось бачив як дівчина впала
а потім з роздертого серця
раптом вирвався птах
юний і білий мов сонце
він злетів він стрибнув у небо
і жодної краплі крові
не поніс на своєму пір’ї
і синь його прийняла

не знаю чи є тут правда
бо не відаю як то померти
коли бачиш як родяться хмари
коли маєш ці білі крила

***

я не маю до тебе жалю
ти мій біль ти стоїш навколішках
на шиї у тебе зашморг
ти марно благаєш болю
бо сьогодні я інквізитор
в тортурах говорить правда
я звужую тобі горло
я дою тебе мов змію
ти хрипиш ти кашляєш віршами
ти викричиш їх до останнього
поки голосу не забракне
а я запишу їх усі
і тоді я тебе відпущу
на смерть швидку і жадану
як грішника що покаявся
як злодія що зізнався

***

те, що втрачено, – страчене
страчене спить в землі
мертвим – тільки пробачити
гніву – тільки зомліть

двоє хрестів опівночі:
жде мене мовчки страж –
крик би почути півнячий! –
власний найбільший страх

потиск руки – витримую
погляд – мов ніж пройшов
дяка тепер – від сильної
мудрої наче Йов

***
якщо вірити лівій руці,
життя моє буде коротке,
а права рука говорить –
я житиму років сто;
обидві, до речі, згодні,
що розуму вистачає;
любові ж мені обіцяють
стільки, що це виглядає
ніби відшкодування, –
я слухаю їх і думаю:
до чого ж вони добалакаються?

***

ми книжкові янголи
ми живемо в хмарах
і стрибаємо з білої на сіру
і гортаємо сторінки

одне одного ми гукаємо
різнобарвними словами
що тікають із наших уст
люди бачать їх і дивуються
та не кажуть про це нікому
щоб не здатися божевільними
але тихо плекають бажання
упіймати бодай одне

а ми й далі гортаємо хмари
і фарбуємо слово у слово
і кепкуємо з дивних людей
нам згори дуже добре видно
як то смішно – комусь належати

***

Один раз на місяць я хочу ставати дощем
і стукати у кватирки.
Стоятиме хтось, поклавши руки на скло,
пульсуючи знаком питання,
а знайомий пейзаж не знатиме відповіді, –
тоді я вистукаю „прийом-я-чую-тебе‛
азбукою Морзе.
Визначатиму ходу снів, що з’являться людям,
і ритм віршів, які дочекаються ночі,
покроплю кадилом асфальт –
він здуріє од власного запаху.
Зажену додому втомленого водія:
завіса, чувак, до нових зустрічей;
підморгну з калюжі високим підборам
і хлюпну-таки на ногу, що не дивиться,
куди ступає.
Захочу солоного – з’їм чиїсь сльози.
Один раз на місяць я хочу ставати дощем. .

***
Він сидить на моїй кухні
й терпляче жде, поки я прийду.
Він любить дивитись, як я заварюю чай
і вибираю найкраще яблуко.
Він знає, що я пишу свій портрет
на всіх скляних полотнах.
Він разом зі мною чекає,
поки заснуть будинки.
Він, мовчазний і вірний,
зникає приблизно о третій,
коли я кажу „добраніч‛
і вимикаю світло.

***

усміхнена жінка йде вулицею
напевно має обнову
розкішну білизну якої ніхто не бачить
жінка сміється
вона чарівно зваблива
у цій своїй таємниці
якої ніхто не бачить

я теж ідучи всміхаюсь
не знаю наскільки чарівно
не знаю наскільки звабливо
але безперечно щиро

я тішуся – під сорочкою
(і цього ніхто не бачить)
новосотворене серце

***
ці вишні у весільних сукнях
не відають про Град Небесний
не чули про дари спокутні
та знають що Жених воскресне

а люди завжди спраглі чуда
святять паски Христове Тіло
їм заздрив би нещасний Юда
йому душі не освятили

вже скоро благодатний ранок
обпалить вії ночі плинній
Ісус побачить власні рани
і скаже „здрастуй‛ Магдалині

***
Нам зовсім не треба сидіти поряд
за кавою або ж пивом.
Ми й так, мов два павучки,
торкаємось одне одного
тонкими, як ніжність, нитками,
що легко пливуть над столом
від слова – до жесту рукою,
від сміху – до вдячного погляду...
І наше невидиме прядиво
лякає пана ґарсона,