Пошук
 
Історичний портал
Силуети
Під Штандарами
Пентакль
А К Т
Переклади
Просторове
Intermezzo
Пігмаліон Studio
№ 11 (24.12.2009)
Новини
29.07.2014 - 21-й Міжнародний книжковий «Форум видавців у Львові» відбудеться 10 – 14 вересня 2014 р.

Країна – Почесний гість: Країни Дунайського регіону
Фокусна тема – Коротке 20-е століття – велика епоха (1914–1989)
Спеціальна тема – UkrainEUkraine (культура і демократія)

У межах Форуму видавців (10–14 вересня 2014 р.):

• Книжковий ярмарок.
• Видавничий бізнес-форум.
• Львівський бібліотечний форум. Проводиться спільно з Українською бібліотечною асоціацією
• Урочиста церемонія вручення книжкової Премії «Найкраща книга Форуму-2014» (Проведення конкурсу на здобуття Премії: 1 червня – 10 вересня 2014 р.)
25.03.2014 - До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в серії «Приватна колекція» видавництва «Піраміда» вийшло друком двомовне видання «Кобзаря». Повний переклад книжки англійською мовою здійснив професор Михайло Найдан (Пенсильванський державний університет, США). Ілюстрації до текстів зробили Володимир Лобода і Людмила Лобода.
01.07.2013 - Презентація факсимільного видання поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» у книгарні «Є» (вівторок, 2 липня, Київ)
20.06.2013 - Форум видавців запрошує літературних критиків і журналістів на ‛Контекст“
03.04.2013 - 18 квітня 2013 року о 17 годині у прямому ефірі програми "Радіо "Культура" представляє" в концертно-студійному комплексі Національної радіокомпанії України на вулиці Первомайського, 5-А, у місті Києві відбудеться сьоме вручення Мистецької премії "Глодоський скарб". Цьогорічними лауреатами Мистецької премії "Глодоський скарб" стали Віра Вовк (Бразилія), українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач, учасниця Нью-Йоркської літературної групи, та Ліда Палій (Канада), українська поетеса, прозаїк, малярка і графік, археолог, член Національної спілки письменників України, ПЕН-клубу, Canadian Writers Union, редколегії журналу «Сучасність» (до 1992)
3804386
livejournal

Анна Хромова
http://knugoman.org.ua
Автура - сучасна українська література
Культреванш - Богемний Вісник
УЛГ
http://www.meridiancz.com/
Вас вітає ансамбль української аутентичної музики “Божичі”
Видавництво Жупанського
ТЕКСТ_кОНТЕхТ
ДАК Укрвидавполіграфія
Видавництво Кріон
Грані-Т
TEZA
Буквоїд
Літ Акцент
Січкарня - портал української молоді! Програми, фільми, музика, українізації та багато цікавого на нашому порталі!
АртВертеп
Сайт Тетяни Мельник
Google PageRank Checker
Индекс цитирования
Пентакль

Подарунок
Маріанна Лучанська
На конкурс "Різдвяне диво"
Номінація "Мала проза: твори для дітей 9-12 років"

У божевільному людському місті жив собі Птах Відчуття і Пізнання. Візерунки досвіду мережили його великі білі крила, а очі завжди були закриті і ніхто ніколи не бачив їхнього кольору. Душа його була настільки відкритою і глибокою, що зір був птахові чимось недоречним.
У будь-яку пору року, він годинами літав над містом, ледь торкаючи голови людей, відшукуючи найспраглих, найвідчайдушноблагаючих, і вкривав їхні обличчя своїми пір’їнами, що закривали очі, але будили душу, змушуючи обраних знаходити істини, які робили їх вільними від тенет міста. Врятовані годували птаха своєю вдячністю, крокуючи вперед коридорами невблаганного життя. І від тієї вдячності на рятівникові з’являлося ще більше пір’я.
Очима птаха побачити ніхто не міг, бо за своєю суттю, він міг бути покликаним, тільки тим хто дійсно був відкритий до світу. Тільки чисте серце і вільна душа мали змогу прийняти його допомогу.
Після довгого переповненого дня Птах Відчуття і Пізнання знаходив перші ліпші вікна і вкладався на них спати, коли ніч і сон вже остаточно входили в свої володіння і жодна людина не мала змоги відшукати його на своєму вікні.
Однієї ночі, дочекавшись потрібної години птах вмостив свої крила на одному з багатьох вікон, ще не дуже старого будинку. Розправив довгим дзьобом кожну пір’їнку і віддавався втомі, що час від часу підкрадалась до нього на останніх хвилинах заклопотаного дня.
Та ніщо не змінювало його ритму.
Однієї ночі Птах Відчуття і Пізнання прокинувся на годину раніше світанку від тепла чиєїсь руки. Він обернув свою душу за вікно і відчув там маленького хлопчика, що вперто водив рукою по склу.
Раптом двері в кімнату позаду дитини невдоволено рипнули і відчинилися.
– Андрійко, чому ти не спиш? – з’явилась на порозі молода жіночка з темними кучерями.
– Мамо, у нас на вікні птах, – вперто водив рукою по склу хлопчик.
– Синочку, там нічого немає, – мати підійшла до сина і поклала руки йому на плечі. – Лягай спати, через декілька годин вже день прокинеться.
Пальці хлопчика плутали птахові пір’я і той зрозумів, що дитина відчуває його руками, бо ж очі йог овід народження сліпі.
Таке посягання викликало хвилю невдоволення, і птах розправив скуйовджені крила й полетів геть.
– Усе. Нема, – розчаровано опустив руки хлопчина.
– Ну нічого, лягай спати, – з полегшенням вкладала малого жіночка з темними кучерями.
Невикористана година сну ніяк не позначилась на самопочутті птаха і той спокійно чинив собі свої справи, але час від часу в його голові з’являвся голос хлопчика і його сірі мертві очі.
І вперше за багато століть, вночі, птах повернувся до вікна, на якому вже колись побували його крила.
Андрійко тихо сопів під великою жовтою ковдрою, підпираючи обличчя маленькими рученятами. У своїх снах він блукав казковими лісами, небачених кольорів. Його свідомість, його неможливість бачити світ подарували йому власну безцінну країну, яка для такої маленької людини, була занадто безмежною. Не маючи жодного уявлення про справжні кольори, хлопчик вигадував свої казкові барви.
І птаха почав огортати сум.
Його пір’я нічого б не принесло цьому малому, бо той усе мав. І це усе було настільки великим, що якби птах колись помер (що саме по собі неможливо), то Андрійко міг посісти його місце.
І вперше за багато століть Птах Відчуття і Пізнання осягнув безпорадність.
Він відчував, яке б майбутнє чекало цього хлопчика, якби той міг бачити. Бо ж більш за все ця маленька людина хотіла поділитися своїм світом з іншими, та не мала такої змоги.
Птах зірвався з вікна і полетів у темне усіяне зірками небо. З його душі через край лився сум і переповнював серце, що зажурливо мовчало.
Усю ніч він блукав божевільним людським містом, розмірковуючи. Та новий нестримний світанок зустрів його істиною, яку птахові судилося подарувати самому собі. Вона лягла на його крила новим візерунком, що відрізнявся від інших якоюсь звичністю та легкістю.
Через кілька годин жіночка з темними кучерями будила Андрійка і тихий зойк зірвався з її вуст, коли син зустрів її зеленими-зеленими, немов налякане грозою озеро, очима. Хлопчик незвично кліпав віями, знайомлячись з вранішнім світлом, а потім із обличчям матері, яка від переляку майже втратила свідомість.
А Птах Відчуття і Пізнання впевнено летів вперед, в майбутнє, допомагати нейспраглим, найвідчайдушноблагаючим. Його душа всміхалась світу. І відтепер його очі міг побачити кожен, варто було просто зазирнути в обличчя Андрійка.
А в маленького розгубленого хлопчика, у кімнаті стояв гамір і гуркіт. Усі кудись бігли, щось питали. У цьому розмаїті кольорів і голосів він намагався не загубитись. Було важко.
І ніхто крім нього не помітив, як на столі, в кутку кімнати слухняно лежали фарби та пензлі, і маленька рожева пір’їна – просто так, на згадку.