Вікторія Осташ Киянка. За фахом – літературний редактор, працює викладачем. Кандидат філологічних наук. Член НСПУ та Ради НСПУ. Член літради Міжнародного клубу православних літераторів «Омілія».
З 2003 року очолює Київську літстудію «Перехрестя», адміністратор сайту http://perehrestya.at.ua/
Автор поетичних книжок «САД-О.К.» (К., 2002), «ВІЗІІ» (Львів, 2006), «Слововежа» (Пілотне видання: К., 2011), романели «Пристрасті за генієм» (часопис «Київ», №9, 2004).
Вірші й коротка проза надруковані в періодиці, зокрема – літературно-мистецьких альманахах та збірниках «Гранослов» (Київ), «Привітання життя» (Львів), «Крила» (Київ, 1999, 2002), «Потойбіч паузи» (Київ, 2005), «Склянка часу» (Канів, 2007), «Вакації-2» (Тернопіль, 2008), «Четвер» (2008), «Дніпро» (2009), «Сила малого» (Луцьк, 2009), «Спалах» (Черкаси, 2010), антології «Пастораль річечки» (Чернівці, 2011) та ін.
Окремі поезії перекладені болгарською та французькою.
* * *
І. Римарукові
Він ішов навпрошки – і молились услід:
зацяткований страхом, їм репався світ.
Ніби проща забута – загадка Європі:
Не на нобеля ніс, не на букера профіль...
Забувати його – поступово, по крихтах
Ласих спогадів, витворів Нового Свіфта...
Забувати... бо страшно, забути – бо сором,
ніби кожен із нас був його кредитором,
ніби кров його – фарба на наших рукавах
і слова поминальні шептав нам лукавий...
А він знову іде, навпрошки, як тоді ще:
коли сніг, і дерева, і листя, і вірші...
Сни слів
Час бронзовою ящіркою
шурхотить у чебреці п’янкому.
Що менше твого життя у тобі,
то більше його над тобою...
Моя неприсутня присутність
глибшає
з кожним днем.
...із цих двох мовчань
мостить своє гніздо історія...
Віктор Кордун
1.
так пахне історія
волоссям паленим
болить голова
наче скалками встелене
небо натоптало по маківці
загублена сповідь в кінцівках
шукає пророщений смисл
біль
стікає із пальців розходиться колами
у повітрі немов по водах
так щезають епохи
...а що як по всохлому руслу
хлопчиком у коротких штанцях пробігти
і раптом
з дитинним подивом відчути
смак живої води
2.
ти вечір
що зачаївся в букві ранку
вчорашня історія жебракує
у кожній миті твого завтра
і завтра
ти шукатимеш паузи
між шурхотінням слів у снах
і кожен сон слова
перекладатимеш
тонким папером часу
3.
шляхами твоїми ходили
вічність твою намагались
зажити
хоч би ковток
неприсутність твоєї присутності
помацати
голосом віршами поглядом
повертавсь до нас
не озирався – бачив
траву над травою…
4.
вічність
щось більше од вічности
не потребує наших зусиль
задля увічнення
зорі кинуті під поїзди
раптом зоріють вище ще
сонце з болота зіходить
таке ж сліпуче
без перебільшення
