1

2

3

4

5

6

7

8

«Пуантилізм» Світлани Балух: вірити в ангелів
Валентина Вздульська Закінчила Національний університет "Києво-Могилянська Академія" за спеціальністю "Філологія". Працювала журналістом, диктором. Нині - редактор в одному з київських інтернет-видань. Автор публікацій "Провідні мотиви європейської містичної поезії XVI - XVIII ст.", "Історія, метаісторія та симулякри в романах Аскольда Мельничука". Працює в жанрі літературної казки.
Іванофранківська художниця Світлана Балух – представниця молодого покоління українських ілюстраторів. Дітям добре відомі її роботи за журналами "Ангелятко", "Крилаті", "Пізнайко від 2 до 6". У доробку художниці також ілюстрації для книжок серії «Християнська читанка» та подарункового видання «Сніжнокрилі янголи». Світланин стиль – світлий, вправний, з декоративними елементами та яскравими незабутніми образами. Детальніше з талановитою та багатогранною мисткинею знайомтеся в інтерв’ю – спеціально для «Заходу-Сходу». Світлано, я знаю, ти вчилася на дизайнера. Звідки захоплення ілюстрацією? З дитинства. Я виросла в сім’ї художників. Батьки купували нам масу дитячих книжок і великого значення надавали хорошим, якісним ілюстраціям. Казки, віршики з тих книжок я вже знала напам’ять, а малюнки могла переглядати безкінечно. Мені все цікаво було, ЯК так можна це придумати, намалювати? Страшенно хотілося самій так навчитися. Малою дуже багато малювала, переважно тих же казкових героїв, якісь сценки з книжок... По суті ілюстровані книжки - це ж перше, що допомагає пізнавати світ і те, в чому дитина починає знайомитися з образотворчим мистецтвом, такі собі доступні галереї для дітей. Тому самій тепер хочеться досягнути такого рівня, щоб мої роботи були не просто милими картинками, а щоб малеча могла на них виховуватися і розвиватися. Часом, коли малюю, питаюся в близьких: "Ви б купили це своїй дитині"? А якщо чую від дітей, що їм подобається, то я взагалі на сьомому небі. Важко було опановувати новий фах ілюстратора? Це не є для мене щось абсолютно нове. Новим і незнайомим з самого початку став сам книговидавничий і поліграфічний процес, якісь технічні нюанси. А взагалі я займаюся тим, що завжди дуже любила й чим займалася й до того - малюю. Адже під час навчання здобула ті ж самі базові знання, якими повиннен володіти художник незалежно від спеціалізації. Звичайно, на початку є такий собі "страх чистого аркуша", але це загалом стосується всього, що б ти не починав. Варто лише почати, і процес неймовірно захоплює. А взагалі, якщо ти художник і працюєш навіть виключно в своїй сфері, за фахом, все одно ти продовжуєш вчитися, бо життя не стоїть на місці, з’являються нові матеріали, техніки, цікаві мистецькі напрямки, та й загалом в світі відбувається багато цікавого, що просто зобов’язує займатися самоосвітою й рости! Так само й тут - мені це цікаво, тому я намагаюся дізнатися про це якнайбільше, слава Богу, нині потрібна інформація доступна, отже, так і заповнюю прогалини у знаннях. Дизайн, ткацтво, живопис, графіка, поезія - це все твоє. Що спільного між цими сферами? Всі ці речі не такі вже й різні по суті. Це творчість. Я вважаю, що цілком нормально, коли художник може проявити себе в різних сферах, це дає можливість розвиватися, вдосконалюватися. Взагалі все це дуже добре взаємодоповнюється, якісь нюанси одного можуть сильно надихати й допомагати в іншому. А ще, чесно кажучи, коли творчість стає твоїм хлібом, дуже важко не втратити оте відчуття горіння, захоплення. Тому, коли поле твоєї діяльності не обмежується чимось одним, тобі легше не втомлюватися від цього, і не втратити інтерес. І головне - все це справді робиться з величезною любов’ю. Який твір чи якого автора хотілося б проілюструвати (мрія)? Не можу назвати якийсь конкретний твір... Наразі це, мабуть, просто гарне повноколірне видання, яке можна було б від початку до кінця зробити самій. Але це навіть не мрія, а скоріше плани на майбутнє. Я усвідомлюю, що навряд чи видавець ось так прийде й запропонує невідомому початківцю: "От тобі рукопис, малюй!". Тому не варто сидіти, склавши руки, чекати й нити про власну незатребуваність. Для цього треба ще багато попрацювати. Крім того мені здається, що тут треба йти від зворотнього - якщо хочеш зробити книжку своєї мрії, то її треба зробити самотужки, на чистому ентузіазмі, без жодних гарантій, і якщо вийде щось справді вартісне й конкурентноспроможне, знайдеться зацікавлений видавець і праця дасть свої плоди. Як тобі загальна ситуація з ілюстраціями в Україні? За останні роки на полицях книгарень з’явилося чимало справді красивих і якісних книжок. Із задовленям сама їх купую. Тільки хотілося б більше різнопланових, різностильових книжок. Чомусь так склалося, що в українській ілюстрації намітився якийсь напрямок, який виявився успішним, на нього з’явився попит, тож полиці заповняються книжками з такими малюнками. Так, вони чудові, майстерно виконані, їх можна розглядати годинами, і вони на це заслуговують, але ж можна дитині дати ще безліч цікавого. Важко виховати смак, якщо не мати з чим порівнювати. Я не про порівняння погане - хороше, цього в нас предостатньо, а про вибір між рівноцінно якісним, але різним за формою. Проте, як на мене, вимальовуються досить оптимістичні перспективи. Чиїми ілюстраціями ти захоплюєшся? В першу чергу це ті художники, на чиїх ілюстраціях я виросла: Катерина Штанко, Вікторія Ковальчук. Книжки з малюнками Валентини Мельниченко - це взагалі суцільна ностальгія за дитинством. Є величезна кількість зарубіжних ілюстраторів, від яких я просто в захваті! Страшенно подобається Жан-Батист Монж. Можу довго перелічувати. Важко собі пробивати дорогу в книжковій сфері? Не сказала б, що я її пробиваю. Поки що лише обережно промацую. А взагалі впевнена, що все долається наполегливою працею й принципом "стукайте - і вам відчинять". А ще мені в житті дуже щастить на чудових людей, без яких сама б я не зробила й частини того, що маю зараз. Звідки береш натхнення? Ой, це важко висловити... По-різному. Часом малюється на одному диханні й не можна зупинитися, поки не покладеш останній штрих. Часом доводиться добряче попрацювати, перекопати купу інформації, долучити якісь додаткові джерела, що можуть надихнути, як от народне мистецтво, природа, музика... Розкажи про свої роботи, якими ти пишаєшся. І кілька слів про техніку - як тобі подобається малювати найбільше. Я ще занадто мало зробила, щоб чимось пишатися. Мені здається, що поганий той художник, який на сто відсотків задоволений результатом своєї праці, це означає, що йому вже нІкуди рости, він зупинився й втратив себе. У будь-якому випадку намагаюся працювати так, щоб за результат принаймні не було соромно. Щодо техніки, то мені дуже цікаво пробувати себе в різних матеріалах, щось експериментувати, залучати комп і графічні програми, бо, знову ж таки, це дає можливість розвиватися. Але олівець, папір, акварелька, пензлик і гелева ручка - це моє все! Все ж таки, попри всі переваги й актуальність комп’ютерної графіки, малюнки зроблені вручну "живими" матеріалами якісь тепліші... Читаючи твою поезію чи розглядаючи роботи, зустрічаєш образи ангелів, повітря, вітру, чогось легкого, рухливого, невагомого, тендітного. От і нік в ЖЖ - Павук-на-пуантах. Такий особливий внутрішній світ, цікаве світовідчуття. Прокоментуй, будь ласка. Просто намагаюся оточувати себе світлими, позитивними речами, навіть якщо доводиться їх інколи вигадувати. Часом дуже хочеться відволіктися від буденності, так би мовити "відірватися від землі". А в ангелів, як і в духовний світ взагалі, я насправді вірю, все це надзвичайно надихає. Світлана Балух закінчила Львівську національну академію мистецтв (факультет дизайну). Мешкає в Івано-Франківську. Займається живописом, графікою, художнім текстилем, дитячою ілюстрацією, пише вірші. Працювала художником по костюмах в Івано-Франківському обласному українському музично-драматичному театрі ім.І.Франка. Учасник регіональних, обласних та всеукраїнських мистецьких виставок. Персональна виставка живопису під назвою ‛Поцілунок ангела‛ відбулася 2007 р. в м. Івано-Франківськ.