На початку цього року відбувся книжковий дебют в Україні одного з найвідоміших та найулюбленіших литовських письменників Вітаутаса В. Ландсбергіса. У видавництві «Грані-Т» з’явилася його книга «Мишка Зіта» в перекладі на українську Дмитра Чередниченка, з ілюстраціями Надії Дойчевої. Ця книга увійшла до великої видавничої серії «Сучасна дитяча проза», що поєднала як твори сучасних українських письменників, так і зразки перекладної літератури.
Перед тим, як книга потрапила до українських книгарень, вона вже встигла відвідати в лютому Вільнюський книжковий ярмарок та одержати схвальні відгуки й автора, й литовських колеґ-видавців, і читачів. Представник Вітаутаса В. Ландсбергіса та директор видавництва «Dominikus Lituanos» Скірмантас Томкевічус зазначив, що українське видання «Мишки Зіти» справді несподівано інакше у візуальному оформленні, тональності й форматі, ніж литовське. Ось і маємо яскравий приклад «прочитання» українською художньою та видавничою культурою іншої традиції – литовської.
15 квітня Посольство Литовської Республіки в Україні в особі аташе з питань культури Габріелє Жайдітє влаштувало творчий вечір дуже шанованого литовцями Дмитра Чередниченка, – адже це найбільш натхненний популяризатор литовської літератури в Україні та один із найталановитіших перекладачів. А безпосереднім приводом зустрічі в посольстві були презентації книги Вітаутаса В. Ландсбергіса «Мишка Зіта», а також литовської читанки для українських діток «Люляйко» та хрестоматії зарубіжної літератури для початкової школи «Світ від А до Я» », які упорядкував та переклав Дмитро Чередниченко разом з Галиною Кирпою (вони з’явилися у видавництві «Навчальна книга – Богдан»).
Гостей у посольстві зібралося чимало: письменник і перекладач Дмитро Чередниченко, президент Львівського форуму видавців Олександра Коваль, фольклорист Оксана Шалак, музикант Леся Сокальська, художниця Надія Дойчева, письменниця і перекладач Оляна Рута, письменники Тетяна Ковальчук, Петро Масенко, Дмитро Головко, Алла Диба, Євген Дорошевич. Українських видавців представляли Олена Мовчан (відповідальний редактор «Грані-Т») та Богдан Будний (директор «Навчальної книги – Богдан»).
І дорослі, й діти читали вірші, уривок про литовську родину Людиків із книги «Мишка Зіта». Сюрпризом був виступ Лесі Сокальської – виявляється, у литовців є також народна дитяча пісенька «Два півники» з мелодикою, подібною до української. Леся виконала пісню обома мовами.
Якщо підсумувати всі виступи на презентації, то чітко окреслюється одна важлива теза – українсько-литовські літературно-культурні взаємини є однаково приємними, бажаними й цікавими обом країнам, дають успішний результат та обов’язково будуть продовжуватися й поглиблюватися.
А «Мишка Зіта» вже знайшла своїх перших українських читачів, – адже під час книжкового ярмарку «Медвін» «книга про мишку» викликала і в дітей, і в їхніх батьків милі посмішки та мала великий попит. Поза сумнівом, відтепер ця книга, що вже стала в Литві класикою дитячої літератури, буде однією з найулюбленіших книг і українських діток. А про найважливішу ідею книги сказав сам Дмитро Семенович у ході презентації – у ній є мотив рідної землі. Коли гайворон несе мишку Зіту й таргана Дзьобку над Вільнюсом, то розповідає про видатні місця цього дуже давнього міста. І це зворушує, бо те, що дорослі називають патріотизмом, дуже непросто пояснити дітям.
Про книгу Вітаутаса В. Ландсбергіса «Мишка Зіта»
Дмитро Чередниченко, перекладач:
Коли я перекладав «Мишку Зіту» Вітаутаса В. Ландсбергіса, мене охоплювало дивне відчуття: справжній майстер може із найнепомітніших живих істот створити блискучі образи, із найскромнішого матеріалу – шедеври. Головні герої повісті – мишка Зіта й тарганчик Дзьобка. А їхні вчинки гідні для наслідування будь-яким героям. Навіть людям.
Діана Клочко, шеф-редактор видавництва «Грані-Т»:
Переклад невідомого в Україні автора, ще й із не дуже популярної мови
(саме так – переклади з англійської, французької чи польської сьогодні
привертають увагу значно більше, аніж з молдавської чи португальської, не кажучи вже про фарсі чи хінді), ще й для дітей, ще й у серії, в котрій звикли бачити майже винятково українські імена! Стільки ризиків одночасно, і попри все – відчуття того, що ризикувати варто. Не лише тому, що молода і дуже талановита художниця знайшла несподіваний візуальний хід, який одразу привертає увагу і батьків, і дітей. Не лише тому, що ім’я шанованого перекладача багатьом із досвідчених читачів також «підказує і ґарантує» – це має бути цікаво! І не лише тому, що наша серія «Сучасна дитяча проза» вже також має своїх «фанів», які уважно вивчають кожну наступну книжку цієї серії. Думаю, успіх «Мишки Зіти» базується ще й на чомусь невловимому. Бо то справді дуже талановита проза для дітей. І дуже сучасна українська книжка. З чим нас усіх я і вітаю...
Надія Дойчева, художниця:
Працювати над iлюстрацiями було легко й цiкаво. Образи склалися на одному диханнi. Яскравi персонажi, iнтер’єри та краєвиди Вільнюса наче створенi для iлюстрування. На мою думку, казка цiкава й корисна також для дорослих, адже в нiй висвiтленi вiковiчнi проблеми людства.
Габріелє Жайдітє, аташе з питань культури Посольства Литовської Республіки в Україні:
Мені дуже приємно думати, що Pelyte Zita («Мишка Зіта») змогла перейти кордони – і державні, і мовні… і прийшла в Україну – до дітей і не тільки. До тих, хто прийме її у себе вдома, відкриє їй двері книжкових шаф та свої серця.
Олена Мовчан, відповідальний редактор видавництва «Грані-Т»:
До перекладної літератури я ставлюся з великим трепетом, тому що ніколи не перестає дивувати, як текст різними мовами грає, міниться. Ось почитайте «Мишку Зіту»! Дмитро Семенович – азартний перекладач. Якось він мені «зізнався», що любить, аби гра слів та смислів у литовському тексті (бо йшлося тоді саме про твори Вітаутаса В. Ландсбергіса) при перекладі збереглася і в українському.
