1

2

3

Із циклу «При святі»
Вікторія Осташ Киянка. За фахом – літературний редактор, працює викладачем. Кандидат філологічних наук. Член НСПУ та Ради НСПУ. Член літради Міжнародного клубу православних літераторів «Омілія». З 2003 року очолює Київську літстудію «Перехрестя», адміністратор сайту http://perehrestya.at.ua/ Автор поетичних книжок «САД-О.К.» (К., 2002), «ВІЗІІ» (Львів, 2006), «Слововежа» (Пілотне видання: К., 2011), романели «Пристрасті за генієм» (часопис «Київ», №9, 2004). Вірші й коротка проза надруковані в періодиці, зокрема – літературно-мистецьких альманахах та збірниках «Гранослов» (Київ), «Привітання життя» (Львів), «Крила» (Київ, 1999, 2002), «Потойбіч паузи» (Київ, 2005), «Склянка часу» (Канів, 2007), «Вакації-2» (Тернопіль, 2008), «Четвер» (2008), «Дніпро» (2009), «Сила малого» (Луцьк, 2009), «Спалах» (Черкаси, 2010), антології «Пастораль річечки» (Чернівці, 2011) та ін. Окремі поезії перекладені болгарською та французькою.
* * * І. Римарукові Він ішов навпрошки – і молились услід: зацяткований страхом, їм репався світ. Ніби проща забута – загадка Європі: Не на нобеля ніс, не на букера профіль... Забувати його – поступово, по крихтах Ласих спогадів, витворів Нового Свіфта... Забувати... бо страшно, забути – бо сором, ніби кожен із нас був його кредитором, ніби кров його – фарба на наших рукавах і слова поминальні шептав нам лукавий... А він знову іде, навпрошки, як тоді ще: коли сніг, і дерева, і листя, і вірші... Сни слів Час бронзовою ящіркою шурхотить у чебреці п’янкому. Що менше твого життя у тобі, то більше його над тобою... Моя неприсутня присутність глибшає з кожним днем. ...із цих двох мовчань мостить своє гніздо історія... Віктор Кордун 1. так пахне історія волоссям паленим болить голова наче скалками встелене небо натоптало по маківці загублена сповідь в кінцівках шукає пророщений смисл біль стікає із пальців розходиться колами у повітрі немов по водах так щезають епохи ...а що як по всохлому руслу хлопчиком у коротких штанцях пробігти і раптом з дитинним подивом відчути смак живої води 2. ти вечір що зачаївся в букві ранку вчорашня історія жебракує у кожній миті твого завтра і завтра ти шукатимеш паузи між шурхотінням слів у снах і кожен сон слова перекладатимеш тонким папером часу 3. шляхами твоїми ходили вічність твою намагались зажити хоч би ковток неприсутність твоєї присутності помацати голосом віршами поглядом повертавсь до нас не озирався – бачив траву над травою… 4. вічність щось більше од вічности не потребує наших зусиль задля увічнення зорі кинуті під поїзди раптом зоріють вище ще сонце з болота зіходить таке ж сліпуче без перебільшення що тобі яких наднормових доказів присутності