Йосип Бродський
Вибрані вірші з циклу «Листи до римського друга (Із Марціяла)»
Ольга Смольницька Авторка шістьох україномовних книг: поетичних збірок «Ангел ночі», «Відшукаю мінливу комету» (обидві 2009), «Чорний метелик» (2010), «Мандрівник» (2011); книги телесценарїів, есеїв, статей «У пошуках коріння» (2010), «Лілеї для Ніли» (2012, пам’яті Ніли Зборовської). Усі книги видані у Сімферополі, КРП «Кримнавчпеддержвидав». У роботі двомовна українсько-німецька книга поезій «Сокровенне – Vertrautes» (перекладачі поезій Ґергард Ґентнер, Віра Вовк, Лідія Крюкова, Раїса Захарченко).
Вибрані поезії перекладені німецькою мовою Лідією Крюковою (Качуровською), Мюнхен.
Вибрані тексти з книги «У пошуках коріння» в 2010 – 2011 рр. перекладені німецькою мовою україністами Лейпцизького університету (під керівництвом Наталії Бьорнер): сценарії про М. Гоголя, Т. Шевченка, Л. Костенко і Г.Л. Олді.
Вибрані вірші перекладені російською (перекладач – письменниця Марина Матвєєва), польською (перекладач Олена Криштальська) мовами.
Для стилістичної мети перекладач подекуди дотримується правопису Голоскевича
Вибрані вірші з циклу «Листи до римського друга (Із Марціяла)»
*
Надсилаю тобі, Постуме, ці книги.
Що в столиці? М’яко стелють? Жорстко спати?
Як там Цезар? Що він робить? Все інтриги?
Все інтриги, й не набридне пожирати.
Я сиджу в своїм саду, горить світильник.
Ні коханки, ні прислуги, ні знайомих.
Замість бідних, і принижених, і сильних
лиш комах бриніння мірне та невтомне.
*
Тут лежить купець із Азії. Кмітливим
був купцем – як приклад мужа ділового.
Та здолала лихоманка. Для торгівлі
він приплив сюди, а зовсім не для цього.
Поруч з ним – легіонер, під грубим кварцом.
Він у битвах всю Імперію прославив.
Вмер старим – а вбить могли разів стонадцять.
Навіть тут немає, Постуме мій, правил.
*
Прожили нарешті більшу половину.
Як мені старий раб висловив беззвучно:
«Озираючись, ми бачим лиш руїни».
Мовлено хоч і по-варварськи, та влучно.
Був у горах. Зараз я з рясним букетом.
Розшукаю гарний глек, води наллю їм...
Як там в Лібії, мій Постуме, – чи де там?
О, невже ми до сих пір іще воюєм?
*
Зелень лавра, що пробуджує тремтіння.
Двері навстіж, і запилене віконце.
І стілець, і ліжко знову ти покинув,
У тканину жаром всотується сонце.
Понт шумить за чорним плотом давніх піній.
Знову судно з вітром б’ється біля мису.
А на лавку присідає Старший Пліній.
Дрізд щебече в діядемі кипариса.
