Галина Мирослава Народилась у Червонограді Львівської області, де й закінчила школу.
Випускниця Московського державного університету ім. Ломоносова,
механіко-математичний факультет.
Авторка двох книг поезій: "Світів невичерпних краса", "Не можеш не йти".
Вірші зі збірки "Не можеш не йти" роміщені на сайті
www.poetyka.uazone.net.
Друкувалася у таких періодичних виданнях: "Дзвін", "Літературний Львів", "Провесень", "Літературна Пустомитівщина", "Світ дитини", "Соняшник" та у книзі "Посвята" до 190-річчя Т. Г. Шевченка.
Життя - то м"яз
1
тримаючи руку на пульсі
названому живчиком
вичитує час твою кардіограму
аби бачити
як щоразу
вириваючись вулканами з ізоляцій
створених ночами
видихаєш
тобто оголюєшся
прагнучи усім єством відчути
що життя то м"яз
і після напруження приходить розслаблення
втишувати наголос
пущеного по тілу струму
спостерігаючи
як простір стає крапкою
аби крапка могла розтягуватись
трикотажем фангу
до простору
у якому виворіт
і лицьова сторона
одне й теж
2
***
пуголовок коми
що розкручує спіраль крапки
ради впевненості у завтрашньому дні
збільшує мірність
зменшуючи стійкість
якої кожною клітиною
потребуєш
3
***
заспокоюєш себе повторюванням
пийте кров мою їжте тіло моє
простягнувши долоню серця свого
з теплими ластів"ятами дітей
для світу поглинаючого
свідомо
на пожертву
аби коло життя крутитися продовжувало
тобе стираючи
4
вухо
до грудей часу і своє вухо прикладаєш
пісню з надр вичути
ух
про око прозоре
що голки долі
вушком є
уух
про руку підтримуючу
горня простору твого
з глибин горнути поставлене
воду живу
за вушко
ууух
про язик верткий
що до кожного вуха
смак нав’язуючи
добивається
уууух
про глибин запах
у вухах мушель
корком не закритих
ууууууух
у
5
***
гори відкриті небу
го-го-го
горять листом осіннім
ритуал офіри виконуючи
і ти як на долоні бачиш
як тимчасове до ніг кладеться
щоб суть виявити
6
***
і вітер до тепла горнеться
набираючи швидкості
і з дороги не одну душу змести норовить
доброю ідеєю одержимий
по дорозі вітряки розкручує
щоб тепла вистачило
може й оціниш
якщо виживеш
7
***
човни очей твоїх до берега інших очей пристають
затонути боячись
а він лише лічені хвилини надійний
бо острівним є
і хвилями накривається
під час шторму
не так зверху
як з нутра
8
***
як віти вербові хлеснули слізьми
і небо зірвало ридаючи втому
ти звірилась зорям не змігши нести
тягар своїх дум додому
згасали від болю відкриті слова
стискаючи серце в незмірній печалі
здавалось що витечеш з себе уся
виток за витком круговертю спіралі
то зібгана страхом то гордо врозшир
розправивши велично плечі
навік ти хотіла відкинути вир
у передвоскресний вечір
а віти вербові сміялись слізьми
і небо ковтало оприкрілу втому
між зір розчинивши зимові думки
наповно розкотистим громом
9
***
голосом
земля вистелена
птах птахові на крила наступає
поки не злетить
поки не пронесеться проз
прозу
з човнів вух воду вихлюпає
і на мовчазній хвилі губ
завмре
наступає
поки не вчиться дивитись на сонце
з повною довірою
без страху тіні
10
***
болю побільшало
сльози поменшало
вуха приглухли
давнину чути
очі присліпли
кургани бачити
пісні від землі відірвалися
предків зневаживши
мурахи заклопотані буднем
калину всушують
а ти виріжи сопілоньку
серцем виріжи
поки воно спати не вляглося
словом знаджене
11
***
Монастирськими стінами вечір пісню зустрів
В білі коси жасминові тихо сльози заплів
І затишені боязко розсотались слова
Спів загас не поринувши затулились вуста
Ти полишена дихати А куди тобі йти
Поривкими потоками б’ються в душу роки
Світ відстежує серце щоб спустити на діл
Незворушними жилами затискаючих брил
Десь в тобі клавесинами пам’ять ніч оживля
Жоден вітер не стримає кожна нотка твоя
І обділена простором чуєш простір в собі
Мироносний розчулений розгортаючий дні
12
***
Бачене перебачене
Серцем твоїм позначене
Спалахом
Покаянням
Відпустом
Відпливанням
Унаяву сновидінням
Тишею
Потрясінням
Бачене перебачене
Час до часу призначене
Бути в твоїм полоні
Мапою на долоні
Разом з окреслим звуком
Просто летіти в руки
Бачене перебачене
Прийняте і означене
Зором нічного чування
Космосом для
Осягання
_______________________________
